 Цього року Антонієвим печерам виповнюється 940 років. У жовтні Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній» буде проводити Міжнародну наукову конференцію, присвячену заснуванню унікального підземного комплексу. Тож науковці вже пишуть дослідження. А журналісти у газетах та на телебаченні розповідають таємниці Антонієвих печер. Українці дедалі більше цікавляться духовним життям. В Антонієвих печерах, що у Чернігові, туристам пропонують на деякий час зайняти келію ченця-відлюдника. К1 продовжує серіал "Світ за очі". Сьогодні ми розкажемо про пам’ятку, яка сотні років притягує до себе туристів з усього світу. Для одних - це місце для зцілення, для других - загадкове підземелля, для третіх - місце зустрічі з привидом. Як жили монахи-затворники та чий дух блукає печерами - у підземелля спустилася Тетяна Штан.
Заблукати в Антонієвих печерах неможливо - запевняє екскурсовод Андрій Василенко. 350 метрів підземель ідуть по колу, а відгалуження закінчуються тупиком. Уздовж коридорів за Гратами - затвори ченців.
Тетяна Штан, журналіст:
- Ось так виглядає келія монаха-відлюдника. Ось місце де він проводив майже весь всій час - сидіння для молитви. Ніша зроблена таким чином - що людина не може вільно випрямити плечі. Їжу приносили раз на два дні. Шматок хліба та кілька ковтків води. Якщо монах тричі не торкався трапези - а це означає, що тиждень він нічого не їв і не пив - його вважали померлим і келію відкривали, аби забрати тіло. Часу для сну зовсім не було - відпочивати лежачи дозволялося не більше трьох годин на добу.
Андрій Василенко, старший науковий співробітник заповідника "Чернігів стародавній":
- Он жил 3 дня, 40 дней. Пишут и на 40 лет, но это сказки. Місця для туалету в тісній келії не було - про нього не згадують і в жодному літописі. Андрій Василенко, старший науковий співробітник заповідника "Чернігів стародавній": - Скорее всего, когда выходили на поверхность, второй вариант - могли приносить глиняный горшок. Третий - могли под себя – "тело оскверняется, душа очищается".
Секретів цієї келії - вчені й досі не розгадали. За одним із припущень у ній колись лікували психічно хворих - біснуватих. Недужих прив’язували до цього дерев’ного хреста. Нині до нього віряни приходять, аби зцілитися.
Андрій Василенко, старший науковий співробітник заповідника "Чернігів стародавній":
- Есть предание, что в этой келии жил сам Антоний печерський. Среди верующих это место считается по сей день святым. За однією з легенд, до обвалу цим підземеллям можна було дійти до Києво - Печерської лаври. Вчені давно запевняють - прорити 140-кілометровий тунель повзучими ґрунтами - неможливо. А ось для іншого явища наука ще не знайшла пояснення - у цьому вході час від часу з’являється привид.
Андрій Василенко, старший науковий співробітник заповідника "Чернігів стародавній":
- Мы говорим дух монаха что это за явление мы не знаем, что происходит - ни с того ни сего резко поднимается туман, через каное-то время туман изчезает, но в тумане стоит человек в монашеских одеяниях и молиться. Там, где он появляется, есть надпись "Господи, спаси раба своего Тарасия". Мы для себя условно назвали его Тарасием. Поряд - приміщення, де відбувався афонський обряд поховання. Померлого монаха клали в яму і накривали дубовими дошками. Через три роки відкривали, якщо кістки були білими і чистими - проводили обряд і мощі перекладали ось у ці ніші.
Андрій Василенко, старший науковий співробітник заповідника "Чернігів стародавній":
- Если же косточки были гнилого цвета, или же оставались куски органики – считается, что монах в миру был грешен, отпевали и еще на год клали в эту яму. Если кости очистились за год, обряд проводился если же нет - то выносили и на кладбище хоронили как простого смертного. До найбільшої в Україні підземної церкви Феодосія Тотемського - вона завбільшки така, як чотириповерховий будинок - туристи приходять просити здоров’я та зцілення. Андрій не раз бачив чудеса, які творить звичайна молитва.
Джерело: Тетяна Штан, Дмитро Поденко
| 
